Наше підприємство уповноважене представляти в 2017 році інтереси виробників запасних частин з ексклюзивними повноваженнями.
Після введення вступу в дію Закону про публічні закупівлі, Замовник проводить закупівлі шляхом оголошення та проведення електронних торгів.
Після ознайомлення з тендерною документацією на відкриті електронні торги з’ясувалося, що згідно п.1.5. тендерної документації «Вітчизняні та іноземні учасники всіх форм власності та організаційно-правових форм беруть участь у процедурах закупівель на рівних умовах».
В той же час, враховуючи особливості електронної системи закупівель, та враховуючи рішення АМКУ стосовно участі учасника-нерезидента у вільно конвертованій валюті – ЄВРО або доларах США, ми розуміємо, що учасник-нерезидент має подавати свою пропозицію у гривні та укладати договір у випадку його акцепту теж у гривні.
Таким чином виникає суперечність між умовами тендерної документації: учасник-нерезидент, як суб’єкт підприємницької діяльності поза межами України, згідно закону України не має змоги відкривати рахунки в українських банках у гривні. Одночасно, іноземні банки не можуть відкривати рахунки своїм клієнтам у гривні, оскільки вона не є вільно конвертованою валютою, та не може бути у вільному обігу на міжбанківських торгах.
Отже, виникає питання, яким чином учасник-нерезидент у випадку його акцепту та укладення з ним договору може отримати кошти за поставлену продукцію.
Враховуючи вище викладене, просимо передбачити в основних умовах договору пункт, який би регулював отримання оплати за продукцію учасником-нерезидентом, а саме: оплата за поставлену продукцію відбувається у ЄВРО за курсом НБУ на дату проведення аукціону.
Крім того, Додатком 7 визначено, що «При подані тендерної пропозиції забезпечення тендерної пропозиції надається у електронному вигляді з накладанням ЕЦП гаранта у рекомендованому форматі PDF або Word». Така вимога є дискримінаційною, оскільки свідомо унеможливлює участь компанії-нерезидента, оскільки:
1. Не визначені вимоги оформлення банківської гарантії для учасника-нерезидента, який повинен оформлювати останню в обслуговуючому банку, який відповідно буде не українським банком, та не можливо для учасника внести забезпечення у національній валюті України – гривні. Українські банки не можуть оформлювати гарантії компаніям-нерезидентам.
2. В Україні ще не прийнято (офіційно визнано або рекомендовано) жодного з більш ніж 40 міжнародних стандартів і близько 40 стандартів Європейського Союзу, пов’язаних з інфраструктурою цифрового підпису, а жоден з українських стандартів не визнано як європейський або міжнародний. У зв’язку з тим, що українські стандарти електронного підпису не відповідають міжнародним, а міжнародні не визнані Україною, обидві сторони позбавлені можливості в обміні такими електронними документами. Крім того в Україні не встановлено норм щодо застосування мов у електронному документообігу. Таким чином вимога тендерної документації щодо накладання ЕЦП гаранта на електронну банківську гарантію є дискримінаційною та завідомо призведе до відхилення учасника-нерезидента.