Шановний Замовнику, можемо запропонувати Вам тензіометр, у комплекті з термостатованою камерою, яка дозволяє проводити вимірювання у діапазоні робочих температур до +130°С, а не до +140°С, як це зазначено у технічних вимогах. При цьому за всіма іншими характеристиками, включно з комплектом поставки, тензіометр, який ми хочемо запропонувати, буде повністю відповідати тендерній технічній специфікацїї. Прохання уточнити, чи така пропозиція буде прийнята до розгляду та не буде відхилена через невідповідність, зважаючи на той факт, що усі вимірювання міжфазного натягу зазначених Вами продуктів, зокрема нафтопродуктів/емульсій/бітуму/полімерів тощо проти розчинів поверхнево-активних речовин можна буде проводити фактично до 95-100°C, не вище. Так, поліакриламіди, наприклад, мають температуру кипіння при T>90°C, точка кипіння бітумів становить більше 200°С, нафтопродукти мають різну температуру кипіння в залежності від типу та наявних фракцій, але усі органічні рідини використовуються як краплинна фаза через колір і складність очищення кювети після них, а сам міжфазний натяг цих речовин вимірюють порівняно з прозорими розчинами (оточуюча фаза), які заливаються у кювету, і у якості таких розчинів зазвичай використовуються саме водні розчини ПАР, які будуть кипіти при температурі вище 100°С при атмосферному тиску. Тому з практичної точки зору проведення вимірювання міжфазного натягу при температурі вище +100°С, а тим більше близько до +140°C, при атмосферному тиску у будь-якому випадку буде не можливим. Для цього потрібно створювати підвищений тиск у системі, тоді буде змога дійсно моделювати пластові умови, але технічні вимоги не передбачають цього. Та й бюджет тендеру також. Враховуючи зазначений Вами перелік речовин, які планується тестувати, єдиною можливістю проведення аналізу при температурі вище +100°C, є вимірювання крайвого кута змочування нафтопродуктів чи бітумів на керні у повітрі. Проте, це не буде відповідати реальним умовам пласта, оскільки для моделювання реальних свердлинних умов змочуваність слід вимірювати не у повітрі, а у пластовій воді або в присутності розчину поверхнево-активної речовини, при цьому це знову ж таки буде можливо зробити при температурі +95-100°C, надалі без підвищення тиску розчин почне кипіти. Крім того слід враховувати, що зміна змочуваності також сильно залежить від тиску. Тому вимірювання змочуваності керну при атмосферному тиску при 130°С, або при 140°C не матиме фактичного впливу на значення кута змочування. Різниця в 10°C не вплине на кінцевий результат, тим більше у випадку, якщо ми нехтуємо тиском, а вплив тиску на змочуваність набагато більший за вплив температури. Тому вимірювання лише при високій температурі без одночасного контролю тиску не дасть реального уявлення про умови та поведінку пласта.

Шановний замовнику! Після вивчення запитання вище, маємо контр-аргументи щодо зменшення діапазону температури: Якщо говорити про температуру визначення крайового кута змочування бітуму – знаходимо багато інформації про те, що деякі важливі властивості бітумів (до яких відноситься крайовий кут змочування) проявляються при температурі 150 – 160 ⁰С. Наприклад визначення крайового кута змочування в системі бітум- мармурова крихта проводиться за температури 150 – 170 ⁰С. Саме за таких температур бітум набуває достатньої текучості і обгортає тверді частинки належним чином. В технологічних умовах щодо розливу бітуму зазначають, що рекомендована робоча температура розігріву бітуму становить 160 – 180 ⁰С при якій він набуває найкращої плинності легко розливається автогудронатором і добре перемішується з мінеральними матеріалами. До того ж: Для бітумів різних марок, що мають різну консистенцію, температура, при якій досягається зазначена в'язкість, буде неоднаковою. Рекомендована температура нагріву при змішуванні з мінеральними матеріалами приймається 150-160 °С для бітумів БНД 40/60, 140-150 °С для БНД 60/90, 130-140 °С для БНД 90/130, 110-120 °С 130/200, 100-110 ° С для БНД 200/300. З наведеного списку видно, що абсолютна більшість марок набуває найкращих показників в’язкості за температур вище 120 градусів. При цьому зменшення температури (нижче 160 градусів) не забезпечить достатньої текучості бітуму, що призведе до викривлення результатів вимірювання. До того дозувальна система може банально не вичавити бітум зі шприца через його надмірну в’язкість. Також припускаємо, що ПАР якраз можуть використовуватись для зменшення температури текучості бітумів до 140 ⁰С Наприклад, широко використовуються добавки АМДОР – 9 та АМДОР 10, які здатні зменшувати температуру плавлення бітуму на 10-20 градусів. Робоча температура ПАВ серії АМДОР – 160-180 ⁰С На останок, існує міжнародні стандарти ASTM D 1754 та ASTM D 2872 який прямо рекомендує проводити визначення в’язкості бітумів за температур в діапазоні 135 – 160 градусів. В зв’язку з цим, вважаємо доцільним попередити, що зниження діапазону температур у технічних вимогах до приладу може призвести до не можливості нормально проводити вимірювання кута змочування найважчих фракцій нафтового крекінгу та бітумів, адже температура 120-130 градусів не забезпечує потрібної текучості. Вважаємо слушним встановити діапазон температур в технічних вимогах до приладу на рівні 140-160 ⁰С. Таке значення температурного діапазону забезпечить максимальні можливості для визначення крайового кута змочування для бітумів всіх марок.

Шановний Замовнику! Виходячи з вищевикладеного іншим Учасником лікбезу з бітумної тематики (який, доречі, схоже, що грунтується на російських першоджерелах, зважаючи на факт згадки добавок АМДОР, які в Україні взагалі не використовуються і не продаються, принаймні наразі так точно, оскільки є товаром виробництва РФ ЗАО «АМДОР» https://amdor.ru/produkciya/adgezionnye-dobavki/dobavka-adgezionnaya-dorozhnaya-amdor-10/) зі свого боку хотіли б зазначати наступне. Напевно що, інший Учасник дещо сплутав сфери застосування. Як ми розуміємо, то головна тема для Вас – це видобуток нафти, а не матеріали для дорожнього будівництва. Тому такі обширні коментарі щодо теми дослідження бітуму не зрозуміло яким чином безпосередньо стосуються нафтовидобувної області дослідження. Справді, ті компанії, які мають за мету вивчати бітум і асфальт у будівництві доріг, повинні враховувати все те, що було викладено. Але у рамках поточного тендеру ми пропускаємо, що перш за все мова йде все ж про зацікавленість проведення досліджень щодо підвищення нафтовіддачі родовищ. Якщо ми розглядаємо бітум, який використовується у будівництві доріг, де він є дійсно твердим за температури навколишнього середовища. І ґрунтуючись на тому, що написав інший Учасник, ймовірно досвідчений у сфері дорожньо-будівельних матеріалів, для повноцінної роботи з такими матеріалами температура в камері тензіометра має бути тоді принаймні 180-200°С, навіть не 160°С, з деяким запасом. Щодо посилання до міжнарожних стандартів ASTM D1754 та ASTM D2872, то треба сказати, що в’язкість не вимірюється тензіометрами і робота на цих приладах не має бути впорядкована стандартам ASTM D 1754/2872, які знову ж таки стосуються досліджень саме асфальту, а не сфери видобутку нафти. Також хотіли б відзначити, що у випадку з дорожним бітумом немає необхідності видавлювати бітум через шприц. Можна просто взяти твердий шматок бітуму, покласти його на тверде тіло в температурній камері і збільшити температуру всередині. У той момент, коли він стає рідким, він змочує тверду поверхню, і контактний кут змочування можна виміряти. Наведений іншим Учасником коментар показує, що він був зроблений кимось без належного досвіду в цій галузі. Припускаємо, що під бітумом Ви, як Замовник, мали на увазі перш за все не дорожньо-будівельний матеріал, а високов'язку форму нафти. І тут є питання, яке ми б хотіли уточнити. При вимірюванні міжфазного натягу між бітумом (в'язкої форми нафти) та ПАР за допомогою дозувальної системи створюється крапля в розчині поверхнево-активної речовини у кюветі, яка знаходиться у камері і термостатується. Щоб мінімізувати в’язкість бітуму та уникнути високого температурного градієнта між кюветою з навколишнім розчином поверхнево-активної речовини та фазою органічних крапель, бажано шприцеву систему також термостатувати. Це стосується перш за все саме високов'язких речовин, як бітуми. В цілому відсутність системи контролю температури (термостатування) для дозувального пристрою не є проблемою, оскільки краплинна фаза дуже мала (~ кілька мкл) і вона буде дуже швидко нагріватися в навколишній фазі, і можна буде побачити на графіку міжфазного натягу у залежності від часу певну стабілізацію та рівновагу. Взагалі такі вимірювання бажано проводити протягом певного часу, щоб побачити, коли всі значення стабілізуються. Тому зазвичай, термостатування дозувальної системи – це додаткова опція і не є базовим комплектом поставки тензіометра. Оскільки у ТД єдиною вимогою щодо дозувальної системи є те, що вона має бути автоматичною (керується програмою) і немає вимоги щодо її термостатування, то щоб всі учасники пропонували Вам аналогічні комплекти поставки і цінові пропозиції були співставні між собою, прохання уточнити, чи такий пристрій контролю температури (термостатування) дозувальної системи дійсно має входити у комплект поставки, а не лише пристрій контролю температури (термостатування) робочої камери тензіометра. Якщо так, то прохання внести відповідні зміни у ТД. Але треба враховувати той факт, що дана додаткова опція призведе до збільшення цінової пропозиції.