Рішення замовника: Вимога не задоволена

Доброго дня шановний учаснику Основними нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність навчальних закладів і визначають пріоритетні напрями розвитку освіти є:
Конституція України, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національна доктрина розвитку освіти, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства».
Подальший розвиток та діяльність дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів передбачають обов’язкову організацію харчування відповідно до фізіологічних потреб дітей. Обов’язки та відповідальність за організацію харчування дітей в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах визначені в наступних нормативно-правових актах України:
-Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Стаття 32. Повноваження у сфері освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
1) управління закладами освіти, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;
6) організація медичного обслуговування та харчування у закладах освіти, які належать територіальним громадам або передані їм;
8) вирішення відповідно до законодавства питань про повне державне утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо оплати харчування дітей у закладах освіти (групах подовженого дня);
-Закон України «Про місцеві державні адміністрації»
Стаття 22. Повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім’ї та молоді
-Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Стаття 20. Умови виховання та навчання
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, власники і адміністрація навчально-виховних закладів та громадяни, які організують або здійснюють навчальні та виховні процеси, зобов’язані забезпечити для цього умови, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на збереження і зміцнення здоров’я;
– Закон України «Про загальну середню освіту»
Стаття 22. Охорона та зміцнення здоров’я учнів (вихованців)
Відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм покладається на засновників (власників), керівників цих навчальних закладів. Норми та порядок організації харчування учнів (вихованців) у закладах загальної середньої освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.
-Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
стаття18. Права та обов’язки підприємств, установ і організацій у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Права та обов’язки підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності у сфері захисту населення від інфекційних хвороб щодо забезпечення населення доброякісними, безпечними для здоров’я харчовими продуктами, продовольчою сировиною та питною водою.
– Постанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 року за № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку»
3. Міністерству освіти і науки, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, міським державним адміністраціям забезпечити дотримання норм харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, затверджених цією постановою, у межах відповідних бюджетних призначень.
Відповідальність власників та керівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах за організацію харчування також визначена наступними документами:
– «Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах», затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року № 242/329, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за № 661/10941.
-«Інструкція з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 17 квітня 2006 року № 298/227, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 05 травня 2006 року за № 523/12397.
– Сумісний наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України N 620/563 від 15.08.2006 «Щодо невідкладних заходів
з організації харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах»
-«Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63;
-Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затверджені Міністерством охорони здоров’я України наказом №144 від 20.02.2013, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942;
– «Санітарний регламент для дошкільних навчальних закладів», затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України 24.03.2016 № 234, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2016 р. за № 563/28693;
Адміністративна відповідальність за порушення вимог санітарного законодавства передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення, стаття 42 «Порушення санітарних норм». Порушення санітарних норм – тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від шести до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за порушення санітарних норм та правил передбачена Кримінальним кодексом України, стаття 325 «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням» – порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань – карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки – караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Система сертифікації якості ISO (ІСО) проводиться на відповідність міжнародним стандартам, встановленим Міжнародною Організацією по Стандартизації (ISO, International Organization for Standardization). Організація ISO не проводить сертифікацію, а тільки розробляє стандарти відповідності. Функція сертифікації переходить на національні акредитовані установи, які займаються впровадженням стандартів на підприємстві, видають сертифікати та проводять наглядовий аудит.
ISO - це процес оцінювання системи менеджменту в тій чи іншій компанії на відповідність вимогам стандарту. Для того, щоб отримати сертифікат відповідності ISO, на підприємстві потрібно створити систему документації, яка регулює всі дії, що стосуються якості продукції. Простою мовою, цей сертифікат допомагає керівництву компанії правильно побудувати бізнес-процеси та приймати найбільш оптимальні управлінські рішення, які впливатимуть на якість продукції.
Виходячи із усього переліченого працівники закладу несуть персональну відповідальність за здоров’я дітей. Фрази «Замовник, навмисно встановлює дискримінаційні умови в тендерній документації, а саме вимагаючи три види сертифікатів ISO, обмежуючи тим самим коло постачальників. Для лобіювання інтересів певного виробника або компаній-виробників, з якими є завчасні домовленості з корупційною складовою», є суб’єктивна точка зору учасника торгів, і повинна опиратись на докази. Три види сертифікатів ISO існують, як і існують органи, що їх видають, так само існує рівноправна можливість їх отримання суб’єктами господарювання. У разі, якщо суб’єкт господарювання з яких то причин не має можливості їх отримати, то така справа не відноситься до компетенції Сиваської спеціальної школи Херсонської обласної ради.