Відповідь замовника на пояснення

Дата: 2023-12-05 15:17:45

пояснення

06.03.2018 року Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю було проведено закупівлю продукції борошно-круп’яної промисловості. Класифікація за ДК 021:2015: 15610000-7 - Продукція борошномельно-круп'яної промисловості. Місце поставки товарів або місце виконання робіт чи надання послуг: 23300, Україна, Вінницька область, Тиврів, Злагоди, 2. Кількість товарів або обсяг виконання робіт чи надання послуг: 20100 кілограми. Сума договору: 203590.00 Гривня (з ПДВ).
В результаті проведення процедури закупівлі, шляхом відкритих торгів, був виявлений переможець – ФОП Климнюк Наталія Іванівна КОД ЄДРПОУ 2709021869, адреса 23300, УКРАЇНА, Вінницька область, смт.Тиврів, вул..Тиверська 51/222.
Між Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю та ФОП Климнюк Наталія Іванівна був підписаний договір купівлі-продажу №91 від 06.04.2018 року на суму 203590.00 гривнь (з ПДВ).
Звертаємо увагу Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, що даний договір укладався з ФОП Климнюк Наталія Іванівна з метою забезпечення харчування 199 чол. з них 118 осіб з інвалідністю.
Харчування людини є одним з найважливіших чинників, які впливають на її здоров'я.
Раціональне та здорове харчування є основним компонентом здорового способу життя.
Право на харчування та його різновиди є правом людини, яке захищає право людей годуватися з гідністю, що передбачає наявність достатньої кількості їжі, що люди мають засоби для доступу до неї та що вона адекватно відповідає індивідуальним харчовим потребам. Право на харчування захищає право всіх людей бути вільними від голоду, відсутності продовольчої безпеки та недоїдання. Право на харчування не означає, що уряд зобов'язаний роздавати безкоштовну харчування всім, хто цього хоче, або право на харчування. Проте, якщо люди позбавлені доступу до їжі з незалежних від них причин, наприклад, через те, що вони перебувають під вартою, під час війни або після стихійних лих, право вимагає від уряду безпосереднього надання їжі.
Це право випливає з Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, учасницями якого станом на квітень 2020 року є 170 держав. Держави, які підписали угоду, погоджуються вжити заходів, щоб максимально використати наявні ресурси для поступового досягнення повної реалізації права на достатнє харчування як на національному, так і на міжнародному рівнях. Загалом у 106 країнах право на харчування застосовується або через конституційні механізми різних форм, або через пряме застосування в законі різних міжнародних договорів, у яких захищається право на харчування.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визнає «право на достатній рівень життя, включаючи достатнє харчування», а також «основне право бути вільним від голоду». Зв'язок між двома поняттями не є однозначним. Наприклад, «свобода від голоду» (яку Загальний коментар 12 визначає як більш актуальну та негайну) можна виміряти кількістю людей, які страждають від недоїдання та, у крайньому випадку, помирають від голоду. «Право на достатнє харчування» є набагато вищим стандартом, включаючи не лише відсутність недоїдання, але й повний спектр якостей, пов'язаних з їжею, включаючи безпеку, різноманітність і гідність, одним словом, усі елементи, необхідні для активного та здорового життя.
Виходячи з потреб у забезпечені права на достатнє харчування був укладений даний договір.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Даний договір був виконаний сторонами в повному обсязі.

Ч. 1 ст. 10 Господарського кодексу України передбачає, що основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у економіку, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Підчас виконання договору купівлі-продажу №91 від 06.04.2018 року ФОП Климнюк Наталією Іванівною Тиврівському обласному будинком-інтернату для осіб з інвалідністю не було заподіяно жодних збитків.

Стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 7-1 ЗУ «Про публічні закупівлі» (діюча редакція станом на момент укладання даного договору та проведення процедури закупівлі), моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 202 ГК України визначає, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 203 ГК України визначає, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. У разі якщо зобов'язана сторона належним чином виконала одне з двох або кількох зобов'язань, щодо яких вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), господарське зобов'язання припиняється виконанням. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов’язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов’язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов’язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Стаття 527 ЦК України визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Також Тиврівським обласним будинком-інтернатом для осіб з інвалідністю було опубліковано звіт про виконання договору в інформаційно-телекомунікаційній системі закупівель Prozorro.

Отже, даний договір є повністю виконаний та у повній мірі про, що надаємо підтверджуючі документи.

• пояснення.doc
• Електронний підпис