Тендерною документацією передбачена умова, за якою Учасник, для підтвердження відповідності кваліфікаційним критеріям, у складі своєї тендерної пропозиції надає інформаційну довідку про наявність працівників, які мають необхідні знання та досвід (Додаток №2), яка передбачає надання таких відомостей про працівників: податковий номер або серія та номер паспорта, суми нарахованої заробітної плати. Проте, така умова тендерної документації: 1. Є такою, що грубо порушує права громадян на нерозголошення їх персональних даних без їх згоди, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних»; 2. У зв’язку з тим, що працівник має право не надати згоду на розголошення його персональних даних, учасник тендеру в силу дотримання ним Закону України «Про захист персональних даних» позбавлений можливості участі у торгах; 3. Такі персональні дані як податковий номер, серія та номер паспорта, суми нарахованої заробітної плати працівника жодним чином не є кваліфікаційними характеристиками учасника щодо його технічних можливостей виконати (надати) послуги, які є предметом закупівлі. Отже, враховуючи вище наведене, умова тендерної документації є дискримінаційною. У зв’язку з цим, просимо внести відповідні зміни до Тендерної документації, шляхом виключення вимог Тендерної документації, передбаченої Додатком №2, а саме: зазначення податкового номеру, серії та номеру паспорта, суми нарахованої заробітної плати працівників. Замовник вважає правомірною вимогу, яку він передбачив у тендерній документації, аргументуючи своє твердження наступним: 1) Замовник зазначає, що ч. 6 ст. 6 закону України «Про захист персональних даних», дозволяє поширення персональних даних без згоди відповідної особи у випадках, визначених законом, в інтересах економічного добробуту і прав людини (надання інформації про суми нарахованої заробітної плати працівників відповідає інтересам держави в частині детінізації економіки, що є необхідним процесом для економічного добробуту, а також забезпечує право особи на належне соціальне забезпечення та соціальний захист); 2) керуючись ч. 2 ст. 11 закону України «Про інформацію» Замовник стверджує про відсутність необхідності на отримання згоди фізичної особи про розголошення інформації про її заробітну плату, оскільки така інформація не є конфіденційною; 3) посилаючись на ч. 2 ст. 4 закону України «Про захист персональних даних», Замовник вважає, що наявність у підприємства – учасника закупівлі найманих працівників означає, що такі працівники вже надали згоду на використання своїх персональних даних у випадках, передбачених цим законом; 4) Замовник вважає, що надання податкового номеру або серії і номеру паспорту працівника надасть можливість встановити безпосередньо кількість тих осіб, що є працівниками учасника в розумінні законодавства про працю. Проте, з такою аргументацією Замовника погодитись не можна з наступних причин: визначення поняття персональні дані наводиться в абз. 8 ст. 2 закону України «Про захист персональних даних», відповідно до якого персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Відповідно до ст. 24 КЗпП України громадянин при укладанні трудового договору зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законом - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікація), про стан здоров’я та інші документи (ідентифікаційний код). Персональні дані, що містяться в перелічених документах, обробляються володільцем бази персональних даних (роботодавцем) на підставі ст. 24 КЗпП України виключно для здійснення повноважень володільця бази персональних даних (роботодавцем) у сфері правовідносин, які виникли в нього з працівником на підставі трудового договору. Іншими словами, інформація про найманих працівників є базою персональних даних, оскільки особові справи, трудові книжки, копії паспортів, документів про освіту, ідентифікаційний номер зберігаються та обробляються роботодавцем. Порядок доступу до персональних даних передбачений ст. 16 закону України «Про захист персональних даних», а саме: порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб’єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Пункт 2 цієї ж статті закону України «Про захист персональних даних» встановлює, що доступ до персональних даних третій особі не надається, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення виконання вимог цього ж закону або неспроможна їх забезпечити. Пункти 3, 4 ст. 16 закону України «Про захист персональних даних» передбачають, що суб’єкт відносин, пов’язаних з персональними даними, подає запит володільцю персональних даних. У запиті зазначаються: - прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує фізичну особу, яка подає запит (для фізичної особи - заявника); - найменування, місцезнаходження юридичної особи, яка подає запит, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує запит; підтвердження того, що зміст запиту відповідає повноваженням юридичної особи (для юридичної особи - заявника); - прізвище, ім'я та по батькові, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати фізичну особу, стосовно якої робиться запит; - відомості про базу персональних даних, стосовно якої подається запит, чи відомості про володільця чи розпорядника персональних даних; - перелік персональних даних, що запитуються; - мета та/або правові підстави для запиту. Стаття 14 закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних (найманого працівника) дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Сторона, якій передаються персональні дані, повинна попередньо вжити заходів щодо забезпечення вимог цього закону. Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. у справі № 1-9/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частини першої, другої статті 32, частини другої, третьої статті 34 Конституції України встановлено: - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сімї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Отже, як вбачається з вищенаведених норм закону України «Про захист персональних даних» та офіційного тлумачення Конституційним судом України поняття конфіденційна інформація, для задоволення вимог Замовника, викладених у тендерній документації щодо надання таких відомостей про працівників: податковий номер або серія та номер паспорта, суми нарахованої заробітної плати, необхідне дотримання таких умов: 1) взяття Замовником на себе зобов’язання щодо забезпечення виконання вимог закону України «Про захист персональних даних» у разі отримання доступу до персональних даних; 2) надіслати запит, який відповідатиме вимогам ст. 16 закону України «Про захист персональних даних»; 3) наявність законодавчої норми, згідно з якою саме вимога Замовника, яка встановлена тендерною документацією для підтвердження учасником своєї відповідності кваліфікаційним критеріям, є випадком, коли не потрібна згода суб’єкта персональних даних для їх поширення; 4) наявність законодавчої норми або офіційного тлумачення відносно того, що вимога тендерної документації в частині надання учасником відомостей про працівників: податковий номер або серія та номер паспорта, суми нарахованої заробітної плати, пов’язана з національною безпекою, економічним добробутом та правами людини. Однак, жодних з перелічених вище умов, які встановлені на законодавчому рівні, Замовником не дотриманні і не доведенні. Твердження Замовника про те, що інформація про заробітну плату працівника не є конфіденційною, а тому не може бути обмежена в доступі і підлягає виконанню на запит, а також думка Замовника відносно того, що доступ до такої інформації санкціонований законом і не потребує згоди особи є хибними. Крім того, інформація про податковий номер або серію та номер паспорта, суми нарахованої заробітної плати працівника, який найманий учасником, буде розміщена в мережі Інтернет на сайті https://prozorro.gov.ua/, який, в свою чергу, є загальнодоступним. В такому разі розміщення інформації про податковий номер або серію та номер паспорта особи, суми нарахованої їй заробітної плати буде порушенням ст. ст. 32, 34 Конституції України, закону України «Про захист персональних даних», ст. ст. 11, 20, 21 закону України «Про інформацію». Стосовно посилання Замовника на Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 та розділом ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 зазначаємо наступне: - зазначені нормативно-правові акти визначають випадок, який встановлює обов’язок учасника, як роботодавця, і порядок подачі ним саме до органів доходів і зборів звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; - згадані нормативно-правові акти встановлюють не конфіденційність: інформації за всіма встановленими формами державної звітності; даних, необхідних для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомостей про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами. Іншими словами, жодний з вказаних нормативних актів не передбачає подання даних про податковий номер або серію та номер паспорта особи, суми нарахованої їй заробітної плати, які, зокрема в силу закону України «Про захист персональних даних», ст. ст. 11, 20, 21 закону України «Про інформацію» є конфіденційною інформацією/персональними даними. В цих актах мова йде про звітність або/та про узагальнюючу інформацію по юридичній особі в частині здійснення нею господарської діяльності, в тому числі щодо сплати нею податків, зборів й інших обов’язкових платежів.