Після ознайомлення з документом «Технічні вимоги до системи збору, збереження, аналізу та розповсюдження даних спостереження повітряного руху України (Шифр: ССПРУ)» виникають наступні запитання: 1) Яка мета створення такої системи? Вочевидь, навіть розробники цього документу не змогли її сформулювати, тому що у його Змісті такий розділ відсутній. Мета не визначена, проте визначено вимоги. Які із перелічених вимог до ССПРУ не виконуються нині функціонуючими системами: 1. Автоматизованими системами керування повітряним рухом, встановлені у РСП «Київцентраеро», Дніпровському, Харківському, Львівському, Одеському РСП Украероруху? 2. Магістральною телекомунікаційною мережею (МТМ) яка встановлена та функціонує в Украерорусі? 3. Комплексами збору, аналізу та обробки радіолокаційних даних? 2) Яку нову функцію виконує ССПРУ? Прийом даних спостереження від джерел, їх обробка, та архівування виконується АС КПР у тих же самих протоколах, які вказані в пункті вимог GEN-0010. Тому що саме ці протоколи визначені згаданими документами Євроконтролю і є обов’язковими для систем КПР, і на цій підставі, реалізовані усіма виробниками таких систем, які встановлені в РСП Украерорусі. Перенаправлення (маршрутизація) потоків даних від будь якого джерела інформації спостереження будь якому споживачу виконується за допомогою МТМ. Немає сенсу перелічувати інші вимоги до ССПРУ тому що вони безсоромно повторюють більшість функціональних можливостей вище перелічених систем. Незрозуміло для чого створювати систему кругообігу інформації спостереження, якщо продуктом такої системи залишається виключно ця ж сама інформація у тих же самих протоколах. 3) Чи забезпечує ССПРУ більшу швидкість розповсюдження інформації спостереження? Однозначно ні, тому що ССПРУ буде працювати в існуючому операційному середовищі, як зазначено у пункті 2.1 «Технічних вимог». Фактично це означає, що швидкість передачі інформації ССПРУ не зміниться, тому що її маршрут буде проходити через усі проблемні ділянки існуючих ліній зв’язку і телекомунікаційної інфраструктури Украероруху. Таким чином, ССПРУ просто забезпечує обіг інформації спостереження існуючими каналами зв’язку і комунікаційними мережами між визначеними «вузлами». Навіть якщо кожний вузол буде мати змогу отримати дані спостереження від іншого, це не вплине на процеси управління повітряним рухом, тому що система управління передбачає синхронізацію заходів зв’язку, навігації та спостереження для генерування системних і функціональних рішень. Ізольована вторинна система обігу інформації спостереження не має сенсу і фактично зводиться до архівування та запису даних, що вже і так виконується спеціалізованими підсистемами кожної АС КПР. Слід відзначити, що ССПРУ таки пропонує щось нове, і це не 5 вузлів, які просто дублюють частини функцій систем КПР, МТМ та обробки радіолокаційної інформації. Це «один вузол для тестування програмного забезпечення та навчання персоналу на базі Навчального Сертифікаційного Центру Украероруху, одне центральне робоче місце керування та моніторингу ССПРУ та три переносні пристрої запису еталонної траєкторії для льотних перевірок». 4) Для чого потрібні 3 (три) «переносних пристрої запису еталонної траєкторії», якщо ССПРУ позиціонується як сучасна система розповсюдження інформації спостереження у необхідних для споживачів форматах та протоколах мережею Украероруху? Навіщо носити переносний пристрій, коли всі радіолокатори та АС КПР працюють в одній мережі і підключитись до них може будь-який споживач цієї мережі. Тобто, еталонну траєкторію можна сформувати і завантажити в мережу для доставки необхідному споживачу. До речі, формування еталонної траєкторії дозволяють вже функціонуючі комплекси збору, аналізу та обробки радіолокаційних даних, як уже зазначалось вище. Таки чином, за 3,5 млн. Євро (це ціна сучасної системи АС КПР або 2-3 радіолокаційних комплексів виробництва провідних світових компаній) Замовник хоче купити 2 робочих місця – одне для тестування, друге для моніторингу системи, яка не виконує ніяких нових функцій, а виключно дублює частину функцій АС КПР і інших функціонуючих систем та три «переносних пристрої запису еталонної траси» для льотних перевірок із вельми сумнівною доцільністю.