Рішення замовника: Вимога відхилена

Щодо розгляду вимоги!

Жодних дискримінаційних вимог щодо продукції нашим закладом не зазначено, тем більш наші дії ні яким чином не суперечать Наказу №35 Зовнішторгвидав України від 13.04.2016 р.

Якщо взяти та проаналізувати наказ №35 Зовнішторгвидав України від 13.04.2016р., то вбачається наступне:

Наш заклад при проведенні закупівлі застосовує норми наведені в Наказі ДП "Зовнішторгвидав України" від 13.04.2016 р. № 35, п.6.4. згідно до якого "У вимогах до предмета Закупівлі, що містять посилання на певну торговельну марку (знак для товарів і послуг) або виробника, Замовник може вказати, які аналоги та/або еквіваленти прийматимуться у пропозиціях Учасників".

Згідно до положень наведених в наказі ДП "Зовнішторгвидав України" від 13.04.2016 р. № 35 наш медичний заклад має право сам визначати певну торгівельну марку або виробника тої продукції (товарів) які йому потрібні. Також має право сам визначати (в даному випадку) потрібні чи непотрібні аналоги або еквіваленти, може вказати (на свій розсуд) які еквіваленти або аналоги приймаються у пропозиціях. Право на отримання саме тієї продукції яка потрібна Замовнику надано законодавством України!

Далі, Вами зазначено, що «П.6.4 Наказу №35 Зовнішторгвидав України дає право Замовнику визначати, які саме еквіваленти він буде розглядати, але НЕ ДАЄ права Замовнику не розглядати еквіваленти взагалі!!! Це велика різниця!»

Відповідно до вашої логіки та вашого трактування п. 6.4. Наказу Зовнішторгвидав № 35 Зовнішторгвидав України дає право Замовнику визначати, які саме еквіваленти він буде розглядати, тобто які йому потрібні. Добре, але якщо такі еквіваленти не вказані (тобто закладу вони не потрібні) то заклад повинен розглядати всі інші еквіваленти (тобто тоді закладу мають бути потрібні всі інші еквіваленти).

Вам не здається це трохи дивним? І взагалі тоді навіщо надане таке право Замовнику вказувати еквіваленти, якщо він все одно зобов’язаний (на Вашу думку) розглядати усі інші еквіваленти, це якось дивно. В пункті п. 6.4. Наказу ДП "Зовнішторгвидав України" від 13.04.2016 р. № 35 все чітко і зрозуміло зазначено.

Наш заклад вважає, що всі пропозиції були розглянуті неупереджено, та відповідно до норм діючого законодавства України.

Також хочемо Вам зазначити, якщо у вас є докази порушення нашим закладом законодавства України, то ваш обов’язок звернутися до контролюючих та правоохоронних органів України.

Ви ж своїми діями, а саме безпідставним обвинуваченням нашого закладу та надання недостовірної інформації, відомостей, що не відповідають дійсності - наклепом, ствердженнями, що ми грубо порушуємо чинне законодавство України, грубо порушуєте наші права, принижує честь, гідність, репутацію нашого закладу та посадових осіб, що є недопустимо, та виходячи з вищевикладеного порушуєте Законодавство України, тому у цьому випадку ми будемо змушені скористатися своїм правом на захист.

Право на захист честі, гідності і ділової репутації закріплено Конституцією України (ч. 4 ст. 32), Цивільним кодексом України (ст. 277). Питання процедури захисту честі, гідності і ділової репутації також роз'яснив Верховний Суд України у своїй постанові пленуму № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р.

З огляду на вищевикладене, закликаємо Вас надалі дотримуватися норм Законодавства, ділової репутації та гідності, діяти виключно в рамках чинного законодавства України.