Відповідно до ТД учасник повинен мати ліцензію на постачання природного газу. Питання ліцензування господарської діяльності з постачання природного газу регулюється статтею 9 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VIII та статтею 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII. Так положеннями частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 року № 329-VIII визначено, що ліцензія на постачання природного газу видається Регулятором – НКРЕКП у встановленому законодавством порядку. Станом на сьогоднішній день порядку отримання ліцензій діючим законодавством не встановлено, ліцензійні умови офіційно не опубліковано та не оприлюднено. Тобто вимога щодо наявності ліцензії є необов’язковою, що закріплено у статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII. Просимо виключити цю вимогу з ТД та надати відповідь чи буде учасник, який не має ліцензії, допущений до оцінки?

Законом України «Про ринок природного газу» встановлена пряма заборона займатися одночасно такими видами господарської діяльності як постачання та транспортування і розподіл. Також, на відміну від ринку постачання природного газу, який є суміжним ринком, транспортування і розподіл природного газу знаходяться у стані природної монополії, і ці послуги можуть надаватися виключно окремими суб’єктами: Оператором ГТС(ПАТ «УКРТРАНСГАЗ») і відповідним Оператором ГРМ. На виконання наданих в Законі України «Про ринок природного газу» повноважень, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють ринок природного газу. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496 затверджені Правила постачання природного газу, пунктом 1 розділу ІІ яких зазначено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об’єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ; наявність у споживача, об’єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб’єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Зі змісту наведених норм договори транспортування природного газу та договори розподілу природного газу укладають виключно споживачі, а не постачальники. Законом України «Про ринок природного газу» НКРЕКП надані повноваження із затвердження методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, основною характеристикою яких є потужність. Відповідно до даної моделі розрахунку тарифів оплачується не фізичне переміщення природного газу газотранспортною системою, а потужність точок входу і точок виходу з газотранспортної системи. Це знайшло своє відображення у главі 1 розділу IX Кодексу газотранспортної систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493: Оператор газотранспортної системи надає потужність у фізичних точках входу та фізичних точках виходу на підставі договору транспортування природного газу. Потужність фізичної точки виходу з газотранспортної системи, до якої підключена газорозподільна система, надається виключно оператору газорозподільної системи на період не менше одного року. Потужність фізичної точки виходу з газотранспортної системи, до якої безпосередньо підключений споживач, надається виключно такому споживачу на період не менше одного року. Пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 визначає договір розподілу природного газу як правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об’єкта споживача до газорозподільної системи; Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об’єкта споживача. Таким чином, запроваджена НКРЕКП правова конструкція, дозволяє виключно споживачам мати договірні відносини з Операторами ГТС та Операторами ГРМ, і відповідно, споживач, безпосередньо підключений до газотранспортної системи оплачує послуги транспортування Оператору ГТС, а споживач, приєднаний до газорозподільної системи, оплачує послуги транспортування у складі послуг розподілу природного газу Оператору ГРМ. За наведених обставин, постачальник природного газу як суб’єкт ринку не має доступу до газотранспортної/газорозподільної систем. Додатково щодо ситуації з наданням послуг транспортування та розподілу природного газу слід зазначити наступне. З урахуванням того, що тарифи за послуги транспортування за моделлю «вхід / вихід» до теперішнього часу не встановлені, Оператори ГТС/ГРМ на підставі п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом , затвердженого постановою КМУ № 1729 від 27.12.2001 року, надіслали на адреси споживачів додаткові угоди до договорів на транспортування природного газу, укладених до введення в дію Закону України «Про ринок природного газу». Зазначеною постановою встановлено, що договори транспортування та розподіл укладаються також виключно споживачами. На підставі даних Оператори ГТС/ГРМ договорів тимчасово отримуються грошові кошти за послугу фізичного переміщення природного газу. Тому звертаємося до Вас з проханням вилучити з тендерної документації вимогу що до ціни пропозиції повинні входити послуги з транспортування.